МОЗ виставив на громадське обговорення відразу кілька законопроектів, в яких розписана схема забезпечення українців меддопомогою.
МОЗ пропонує впровадження відразу двох страхових пакетів. Перший – мінімальний – буде повністю оплачувати держава.
До нього увійдуть екстрена, первинна (на рівні сімейного лікаря) та паліативна (підтримання невиліковних хворих) допомоги.
Такі страховки вже в другій половині 2017 року видадуть всім без винятку українцям і навіть іноземцям, які постійно проживають в нашій країні і потребують соціальної підтримки. В рамках мінімального пакету громадянам будуть доступні всі процедури, які призначить лікар – від аналізів до лікування.
У самому законопроекті не зазначено суму, на яку в підсумку застрахують кожного українця. Вона з’явиться, як тільки Кабмін розрахує і затвердить вартість медичних послуг і маніпуляцій. Поки ж лише відомо, що ці тарифи будуть єдиними для всієї країни.
Але введуть ще й коригувальні коефіцієнти, в яких врахують «ризиковість» хворого (його вік, стан здоров’я та ін.). Додатково медустановам обіцяють доплати за результати в лікуванні та профілактиці (скажімо, високий рівень вакцинації, масовий скринінг (рентген, мамографія та ін.) населення. Окремим пунктом лікарям заборонено під будь-яким приводом вимагати у пацієнтів гроші «мимо каси».
У страховий пакет другого типу увійдуть вторинна допомога (вузьких фахівців) і лікування в установах національного рівня. Його обіцяють запустити до 2020 року. Правда, в цьому випадку всі витрати держава на себе брати вже не буде. Передбачена солідарна оплата – частину грошей має вносити сам пацієнт.
В яких частках держава і рядові українці стануть оплачувати таке, м’яко кажучи, недешеве лікування, в законопроекті не йдеться, цей нюанс повинен окремо опрацювати Кабмін.
Для цього пакету вартість медпослуг буде вже інша. Так звані тарифи спільної оплати також має розробити уряд.
Де лікуватимуть?
Цікаво, що українці зможуть йти з новими страховками як в державні, так і в приватні клініки, з якими Національна служба здоров’я укладе договори про медичне обслуговування населення.
Паралельно МОЗ хоче законодавчо прописати, за що в медицині буде платити держава, а що повісять на місцеві бюджети.
У розроблених міністерством правках до Бюджетного кодексу зазначено, що з державної казни будуть фінансувати первинну допомогу (сімейні лікарі) та програми суспільного здоров’я (лікування туберкульозу, онкологічних, серцево-судинних захворювань, ВІЛ/СНІД).
З місцевих бюджетів пропонується зняти ту ж первинну допомогу, але додати витрати на розвиток комунальних установ, що надають такі послуги. На практиці «розвиток» поліклінік, амбулаторій, фельдшерських пунктів – це в тому числі дорога комуналка і ремонти. Держава візьме на себе лише частину витрат, які будуть закладені в медичні субвенції, що виділяються регіонам.
Самі субвенції, які зараз розраховуються, виходячи із кількості населення в тому чи іншому регіоні, пропонується виділяти, виходячи з кількості укладених з громадянами договорів про медобслуговування.
Це виключить дискримінацію, скажімо, трудових мігрантів, які не прописані в певному населеному пункті, але постійно там живуть.
Держава повинна виділяти на охорону здоров’я не менше 7-8% ВВП, а у нас цей показник не перевищує 4-5%. Якщо рахувати за показниками внутрішнього валового продукту за 2016 р., діра в фінансуванні просто величезна – $2,7 млрд.
І це при тому, що зараз держава офіційно визнає, що не в змозі платити за все: ті ж рентгени, аналізи, МРТ та ін. платні навіть в муніципальних лікарнях.
Якщо ж влада почне масово постачати українців безкоштовними страховками, грошей знадобиться ще більше. І їх в бюджеті явно не вистачить, підрахував Сошинський. Очевидно, держава спробує перекласти частину витрат на роботодавців – їм доведеться платити за страховки своїх співробітників. Але бюджет навряд чи потягне навіть медичну допомогу для дітей, людей похилого віку і безробітних, за яких, власне, платити нема кому.
«Швидше за все, громадянам навіть за мінімальний і формально безкоштовний пакет доведеться доплачувати зі своєї кишені вже на місці. Тим більше, що лікарям ніхто зарплати не підвищував, а працювати за копійки вони не будуть», – пояснив Сошинський.
В Україні досі немає стандартних протоколів лікування більшості хвороб. Але ж у всьому світі саме вони є базою для розрахунку вартості страховок і тарифів на послуги. Як збираються рахувати у нас, і чи не вийде так, що до державної годівниці просто отримають доступ «свої» клініки, які зможуть виставити завищені розцінки – питання поки що відкрите.
