Це свято відзначається щороку в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки, що відбулося 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві.
Акт злуки був не випадковою подією, а наслідком і вершиною об’єднавчого руху, що тривав на територіях, заселених українцями, принаймні від середини XIX століття. У надзвичайно складних умовах геополітичного перерозподілу світу, після століть розділення і перебування у складі різних імперій українці спромоглися створити єдину національну державу.
Проте на Україну чекало ще багато випробувань. Лише 24 серпня 1991 року відбулося відновлення української державності, знищеної унаслідок агресії радянської Росії проти УНР у 1917-1921 роках.
Нині, як і тоді, процес національного державотворення відбувається в умовах російської військової агресії. Сьогодні українські воїни у районі проведення АТО, так само як і їхні попередники майже 100 років тому, відстоюють незалежність та соборність України. Можна спостерігати принципову схожість дій Росії тоді і зараз («гібридна» війна, невизнання країною-агресором присутності своїх військ на українській землі, створення та активна підтримка Росією маріонеткових «республік» та проросійських рухів в Україні тощо).
Порушення цілісності кордонів України та недоторканності її території, спричинені анексією Криму та фактичною окупацією частини Донецької й Луганської областей, значно посилюють вагу відзначення Дня Соборності України. Це свято за нинішніх умов – привід нагадати та наголосити, що Крим – це Україна, і Донбас – це Україна, й наша держава не зупиниться, аж доки не поверне захоплені країною-агресором території.
Національна єдність – це не тільки базова світоглядна цінність, а й обов’язкова передумова успішного спротиву зовнішній агресії.
