Інна Браверман, яка народилася в Україні, а після Чорнобильської катастрофи переїхала до Ізраїлю, у 24-річному віці заснувала компанію з виробництва електроенергії з хвиль.
Дівчина родом з Черкас відкрила компанію Eco Wave Power у 2011 році, не маючи технічної освіти і серйозного досвіду роботи у сфері енергетики, передає Заутра тваёй краіны.
«Я вивчала політологію і англійську літературу, – згадує Інна Браверман. – Зазвичай, у цьому секторі заправляють чоловіки, які хочуть поспілкуватися з собі подібними, мати справу з кимось дорослішим, або хоча б з інженером – однак ні одній з цих вимог я не відповідала».
Звичайно, спочатку було важко, продовжує підприємниця.
«Багато хто взагалі не хотів мене слухати, хтось думав, що я секретарка: просили мене принести каву, – розповідає Інна Браверман. – Коли я приходила на зустрічі зі своїм бізнес-партнером, всі дивились на нього, а на мене ніхто не звертав уваги».
Жінці потрібно знати свій матеріал набагато краще, ніж його знає чоловік, впевнена підприємниця.
«Коли ми відкривали фірму у 2011 році, було вже безліч компаній у світі, які пробували займатися видобутком енергії з сили хвиль, але всі вони пішли off-shore, тобто не в офшори, в Панаму, а на 4-5 км вглиб моря на велику глибину і великі хвилі, – пояснює Інна Браверман. – Бажаючи отримати максимальну потужність від хвилі, вони стикнулися з великими проблемами: по-перше, будувати електростанцію посеред моря дуже дорого, а, по-друге, доведеться багато заплатити за передачу електроенергії».
Надійність подібних проектів дуже низька, пояснює Інна Браверман.
«Посеред моря хвилі досягають 20 метрів і ніяке обладнання їх не витримає, а страхові компанії відмовляються його страхувати, – каже вона. – До того ж, це ж має бути чиста енергетика, але "Грінпіс" та інші захисники навколишнього середовища були проти таких проектів: дельфіни та риби застрягаютьу цих конструкціях».
Eco Wave Power прийшла з більш простою ідеєю: 90 % від ціни системи знаходиться на землі, розповідає підприємниця.
«У воді розташовані тільки поплавки, які приєднуються до будь-яких штучних споруд: до хвилерізів, пірсів, до того, що вже існує, що і без нас нашкодило природі – цей факт влаштовував захисників навколишнього середовища, ми з легкістю оформили страховку, – зауважує Інна Браверман. – У нас також є штормовий захист, завдяки якому поплавок піднімається над водою і хвилі його не зачіпають: не будучи інженером, мені вдалось підійти до цього питання більш комерційно, ніж технічно».
Компанія з'явилася в Ізраїлі, але інженерів шукали в Україні з трьох причин, розповідає Інна Браверман.
«Я народилася в Україні, знаю мову, до того і на технічні деталі, і на робочу силу хороші ціни: ми влаштували конкурс і з трьохсот інженерів відібрали п'ятьох: ця команда працювала з нами над розвитком проекту з практичної сторони, – згадує підприємниця. – Ми провели випробування у гідромеханічному інституті в Києві, побачили, що це працює і почали масштабувати нашу розробку: першу станцію потужністю близько 10 кВт, яка могла забезпечити енергією десять будинків, встановили в Криму, а потім пішли в Ізраїль: паралельно з кримським проектом ми подавали запит на те, щоб нам виділили місце в порту Яффи, куди і перенесли потім станцію».
Перший комерційний проект Eco Wave Power був реалізований у Гібралтарі, розповідає Інна Браверман.
«У минулому році це була наша перша 100 кВт система, а в майбутньому вона буде збільшена на 5 МВт, що дорівнює 15 % всього енергоспоживання цієї маленької країни, – зазначає жінка. – Зараз у нас у портфелі проектів на 130 МВт – у травні 2018 року ми виходимо на IPO, щоб зібрати гроші і почати будувати паралельно в різних місцях».
Потенціал хвиль набагато більший, ніж у сонця, каже Інна Браверман.
«З води, яка не йде спати вночі і не зникає, можна виробляти значно більше електрики, ніж з інших ресурсів: мало не в два рази більше, – наголошує підприємниця. – Дуже складно домогтися цього кредиту довіри, щоб просто продовжувати тихо розвиватися: більшість хоче, щоб ти прийшла, взяла гроші, побудувала, причому, за тими ж цінами, що й інші компанії з традиційної енергетики – через такі очікування нашому сектору дуже не просто».
Зараз Інна Браверман входить до технічного комітету «Морська енергія – хвилі, припливи та інші водні перетворювачі струму» Міжнародної електротехнічної комісії (МЕК), а журнал Smithsonian Magazine у 2016 році назвав її одним з головних молодих інноваторів у сфері енергетики.
Інна Браверман погоджується, що вибір професії був зумовлений життєвими колізіями у ранньому дитинстві.
«Чорнобильська катастрофа сталася через два тижні після мого народження, а потім в один день я пережила клінічну смерть: просто перестала дихати, – згадує жінка. – Коли мама знайшла мене в ліжечку, я вже була вся синя. Вона в паніці забула, що сама медсестра за фахом, побігла до тата, а він вже її гарненько струсонув: "Ти ж медсестра, зроби що-небудь!". І поки тато викликав швидку, мама робила мені штучне дихання і врятувала мені життя».
У дитинстві дівчинка дуже часто хворіла.
«У мене були судоми, піднімалася висока температура, я починала тремтіти і непритомніла, – згадує Інна Браверман. – Коли мені було чотири, ми родиною виїхали в Ізраїль, і там ще два роки все продовжувалося: ніхто з лікарів не міг зрозуміти, що зі мною, бо в Ізраїлі ніколи не було такого забруднення повітря і атомних електростанцій».
Кілька років тому Інна Браверман з батьком поїхала у Черкаси, де народилася.
«Я хотіла подивитися на будинок, де росла, а тато зустрітися зі своїми друзями, однак нікого не знайшов – всі померли, – розповідає жінка. – Все життя мені хотілося зробити щось важливе: коли тобі розповідають, що ти померла і повернулася до життя, відчуваєш, що тобі дали другий шанс і треба його виправдати».
