Про що кричить одяг??

Одяг – невід’ємна складова життя кожної людини, незалежно від того, захоплюється вона модними луками чи ігнорує та засуджує моду: одягатися в бодай щось мають усі. Мені завжди здавалася несправедливою інтелектуальна дискримінація стильних людей, небайдужих до моди та шопінгу: занадто часто я чую про речизм, культуру споживання, акцент на зовнішнє в збиток внутрішньому, мовляв, неважливо, як я виглядаю, якщо я душевна, освічена, талановита (потрібне підкреслити) людина.

Однак подумай: ніхто не скаже «неважливо, що я розмовляю суржиком та ковтаю закінчення слів, якщо я говорю розумні речі», тому що суть слів буде бліднути на тлі виразно неприємної форми. Так само необхідно ставитися і до свого зовнішнього вигляду: одяг – невербальна репрезентація, і часто він кричить про свого власника голосніше, ніж його досягнення та ідеї.
Нещодавно я загубилася, і попросила допомоги в двох людей, що дали мені різні вказівки. Чомусь я без жодного сумніву прислухалась до слів одного чоловіка, проігнорувавши іншого. Аналізуючи згодом свою поведінку, спробувала зрозуміти – чому? І відповідь була очевидною: той чоловік, що вказав неправильний шлях, не дивлячись на свій впевнений тон, виглядав дуже «домашньо» – спортивні штани, м`яте поло та невиразне сіре худі. В той час як другий радник був одягнений в охайну сорочку, не менш охайно заправлену в джинси.

Я не пам’ятаю деталей, взуття чи брендів, але те, що підсвідомо справило на мене враження – їхні образи: один – аморфно-неуважний, інший – дещо більш стриманий і продуманий. Обидва наряди були суботньо-дозвільними, тобто я не порівнюю типаж «серйозного бізнесмена» та «місцевого алкоголіка». Але навіть в межах одягу, який ми обираємо задля того, аби вийти в магазин за хлібом, можливі незначні варіації. І в мільйонах ситуацій саме вони будуть першим невербальним засобом спілкування, що «представить» тебе новим знайомим. Мабуть, варто прикласти хоч мінімум зусиль, аби це представлення грало на твою користь.

Одна з головних тенденцій в сучасній модній індустрії – нахил в сторону екологічності: свідомого ставлення до організації виробництва, nature-friendly тканин, прийнятних умов праці. Великим скандалом стала ситуація в 2014 р, коли одна з клієнток британського мас-маркет гіганту Primark знайшла в своїх штанах вшите послання від працівниці фабрики у Китаї. Надпис говорив «SOS SOS SOS», а далі пояснювалося, що жінку утримують на фабриці насильно та примушують працювати по 15 годин на день. Даний випадок серйозно вплинув на репутацію компанії, і, відповідно, на рівень продажів – адже мало кому хочеться носити продукцію бренду, який заробляє свої мільйони завдяки нещадній експлуатації робітників.

Купуючи щось, ми голосуємо гаманцем. Коли ти не звертаєш уваги на те, яким маркам віддаєш перевагу, можливо, несвідомо підтримуєш тих, хто руйнує планету та порушує усі норми людяності. Знати всю правду про те, ким, з чого і за яких обставин була зшита твоя сукня, навряд чи можливо, проте, обираючи марки з урахуванням модних новин та аналітики, можна не соромитись свого вибору – принаймні ти будеш впевнена, що через цю сукню бідна індонезійка чи маленька дитина з Китаю не були вимушені працювати з останніх сил в антисанітарних умовах.

З гарним виглядом не можна переборщити. Твої штани, неважливо – спортивні для ранкового бігу чи костюмні для ділових зустрічей – не можуть занадто добре сидіти. Не буває спідниць, що занадто б прикрашали свою володарку.

Оскар Уайльд, до речі, великий прихильник стильних образів, колись сказав: «You can`t be overeducated or overdressed» («Ти не можеш бути надто освіченим чи надто гарно одягненим»). Якщо щодо освіченості сумнівів не виникає, друге іноді здається спірним: ніхто ж не скаже, що прийти на дитячий день народження в класичному твідовому костюмі, на підборах та в перлах – гарна ідея. В будь-якій ситуації першочергову важливість має доречність твого наряду, а не його краса. Та, мені здається, Уайльд мав на думці дещо інше.