Унікальний експеримент з безкоштовною роздачею кинутих квартир усім нужденним в житло співгромадянам вдихнув життя в колись вимирали місто Українськ Донецької області, - пише Кароліна Тимків в № 39 журналу Корреспондент від 7 жовтня 2011 року.
Чотири роки тому 60-річна Єлизавета Докторова переїхала з Донецька до невелике місто Українськ, розташований в 40 хвилинах їзди від столиці Донбасу. Поміняти насиджене місце проживання на старості років вона зважилася, дізнавшись із новин про безкоштовну роздачу кинутих квартир, яку організував молодий мер Українська.
"У нас двоє дітей, троє онуків і трикімнатна квартира в Донецьку. А грошей на покупку нового житла немає", - сидячи на дивані у своїй вже обжитий квартирі в центрі Українська, пояснює Докторова.
Дев'ять років тому на вугільній шахті 12-тисячна українська сталася пожежа, яка забрала життя 35 шахтарів. Десятки гірників тоді опинилися в реанімації - між життям і смертю.
Після трагедії шахта, чи не єдина годувальниця місцевих жителів, стала працювати з перебоями, а втратили роботу гірники почали масово покидати місто.
Після трагедії шахта, чи не єдина годувальниця місцевих жителів, стала працювати з перебоями, а втратили роботу гірники почали масово покидати місто. Українськ буквально обезлюднів, а квартири з забитими вікнами стали тут звичною картиною.
Бачачи тяжкий стан міста, шість років тому тодішній мер Віталій НеШин почав безкоштовно видавати житло. "У нас було близько 2 тис. покинутих квартир, - згадує НеШин. - Через телебачення я запросив мешканців інших міст, щоб вони зайняли порожні квартири".
В результаті 700 кинутих осель знайшли нових господарів, і в вмираючий місто стала повертатися життя: знову запрацювала вугільна шахта, почав розвиватися малий і середній бізнес, до того ж Українськ поступово повертається до статусу міста-супутника Донецька - чимала частина його мешканців щодня їздять на роботу до столиці Донбасу.
"У Донецьку, коли ти заходиш до чиновників, ти нікому не потрібен. Тебе і слухати не хочуть. Тут же тобі всіляко йдуть на зустріч", - розповідає 27-річний Дмитро Сафронов, два місяці тому відкрив першу в місті станцію техобслуговування.
Повсталий з руїн
"Коли ми сюди приїхали вперше, це виявилося місто наркоманів і алкоголіків, - розповідає Юлія Доценко, чотири роки тому переїхала з невеликого міста Курахове Донецької області в Українськ. - Зараз спокійніше стало, а якщо починаються якісь" посіденькі "біля парадного , нові жителі їх розганяють ".
За роки її життя на новому місці, за спостереженнями Доценко, Українськ преобразився: стало більше молоді, відкрилися нові магазини, а депресивні зграйки алкоголіків майже зникли з вулиць.
Українськ преобразився: стало більше молоді, відкрилися нові магазини, а депресивні зграйки алкоголіків майже зникли з вулиць.
Покупка квартири в рідному місті для сім'ї Доценко була не по кишені - так вони опинилися в Українське. Тут сімейство отримало одразу дві квартири на п'ятому поверсі, на одному сходовому майданчику. Одну з них новосели зараз ремонтують, а в іншій живуть самі.
Дев'ять років тому, коли місто почало своє демографічне падіння, ні про які приїжджих і мови не йшло. Навпаки, після аварії на шахті України тут почалася паніка: це містоутворююче підприємство не працювало цілих дев'ять місяців. Населення, виснаживши всі запаси, масово ринуло геть з згубного місця. У результаті за кілька років число жителів скоротилася мало не на 40%.
Меру НеШин нічого іншого не залишалося, як зважитися на нетривіальний крок - безкоштовну роздачу кинутого житла. "Місто потребував трактористів, малярів, штукатурів. Я поговорив з представниками міста, з шахтарями, вони мене підтримали, - згадує він. - Крім того, держава виділила гроші на газифікацію Українська, а підключати газ і не опалювати всі квартири неможливо".
Місто потребував трактористів, малярів, штукатурів. Я поговорив з представниками міста, з шахтарями, вони мене підтримали
Після того як НеШин повідомив про своє рішення через ЗМІ, телефон міськради Українська почали обривати потребують житла громадяни з різних куточків країни. Проте квартири видавали тільки тим, кому дійсно було ніде жити, причому вони могли підтвердити це документально.
Правда, далеко не всі новоприбулі виявилися порядними людьми. "Було таке, що давали квартиру, а її ще більше грабували і виставляли [виносили з неї сантехніку та інше, а потім житло перепродували]", - згадує Тетяна Каратай, секретар місцевої міськадміністрації.
Проте ініціатива, на яку в країні ніхто ніколи не наважувався, принесла свої плоди і відродила місто. З 2006 по 2010 рік було видано близько 700 ордерів приїжджим. Найактивніше, стверджує Наталія Корнілова, секретар ради Українська, сюди їхали з Донецької, Запорізької та Одеської областей.
Квартири видавали тільки тим, кому дійсно було ніде жити, причому вони могли підтвердити це документально.
Після прибуття переселенців місто піднісся. П'ять років тому тут не було жодної служби таксі - сьогодні їх вже п'ять. Працює невелика фабрика з пошиття постільної білизни. А з приїздом нових мешканців потроху почав розвиватися інший бізнес. Два роки тому відкрився завод донецької компанії з виробництва харчових напівфабрикатів Товстун.
"Хороший місто, бачимо в ньому перспективу і плануємо розширюватися", - ділиться бізнес-планами Георгій Левченко, заступник директора з виробництва цього підприємства.
У той же час велика частина місцевих жителів працюють в Донецьку. Для цього, за словами Андрія Лаптєва, заступника мера, деякі компанії спеціально виділяють автобуси, щоб забирати робітників з передмість.
Сім років тому однокімнатну квартиру тут продавали за 1-2 тис. грн. Тепер подібні "апартаменти" коштують 20-30 тис. грн.
Хоча і в самому Українське можна знайти роботу. Найбільше підприємство - як і раніше шахта України, на якій працюють близько 3 тис. чоловік. Відпрацьовані зміну гірники Сергій Педоненко і Сергій Козлов перечікують дощ під дахом шахтоуправління. За словами Педоненко, середня зарплата у шахтаря - 4,5 тис. грн., Тоді як у середньому по місту цей показник трохи нижче - 2-3 тис. грн. І навіть на ці гроші, стверджує шахтар, маючи житло, можна непогано жити.
Власник СТО Сафонов переїхав на нове місце проживання з Донецька чотири роки тому. "Почув по радіо, що тут роздають квартири. На той момент я зустрічався з дівчиною. Жив з батьками. Але хотілося самостійності", - розповідає підприємець.
Тут йому подобається більше, ніж у столиці Донбасу: мовляв, реалізувати себе простіше. В Українську, незважаючи на те що СТО Сафронова тільки відкрилося, у нього вже чимало клієнтів, причому абсолютно немає конкуренції.
А кращий показник економічного пожвавлення в місті - це те, що місцева нерухомість виросла в ціні. Раніше від неї власники позбувалися за смішні суми: сім років тому однокімнатну квартиру тут продавали за 1-2 тис. грн. Тепер подібні "апартаменти" коштують 20-30 тис. грн.
Безплатні метри
Через наплив новоселів зріс попит на дитсадки. Так, садок Космос, частина якого ще пару років тому стояла закритою, тепер заповнений під зав'язку. Більш того, в ньому не вистачає місць ще для 90 малюків.
Вікторія Сніцар, вихователька дитсадка, возиться зі своїми вихованцями в ігровій кімнаті на помаранчевому килимі. "Молодих людей у місті побільшало, тому дітей в садку стало значно більше", - відірвавшись на пару хвилин від роботи, розповідає Сніцар.
Крім цього садка, в місті є ще один, а також дві школи, дитячий будинок творчості, спортивна та музичні школи.
Наталя Сологуб, 29-річна домогосподарка, чекає на восьму дитину. Цього свого малюка, як і трьох попередніх, вона збирається народжувати в Українське. П'ять років тому разом із чоловіком і дітьми вони перебралися сюди з Донецька, де тулилися в невеликій квартирі матері. На новому місці сім'ї спочатку видали одну трикімнатну квартиру, а потім іншу.
Таких міст, як Українськ, - з масою кинутих квартир
"У Донецьку сказали, що свого житла доведеться чекати як мінімум 30 років. Та й життя тут [в Українське] дешевше", - розповідає багатодітна мати. Наприклад, за пологи в місцевій лікарні в минулому році Сологуб заплатила всього 220 грн., Тоді як у Донецьку довелося б викласти до 3 тис. грн.
НеШин, який програв останні вибори мера і тепер працює в Донецьку, без роздумів називає Українськ перспективним містом. З цим згодна і нова влада, яка продовжує його ініціативу і планує роздати ще більше сотні квартир, які хоч і є чиєюсь власністю, однак господарі в них не тільки не живуть, а й комуналку не оплачують.
Між тим таких міст, як Українськ, - з масою кинутих квартир - у країні чимало, впевнений Лаптєв. "Але ніхто не хоче займатися цим питанням, - зауважує заступник мера. - Це ж дуже клопітно. Хоча, як показує досвід Українська, це допомагає відродити місто"
