Дорога смерті – так назвали місцеві шмат своєї траси на Житомирщині. «Вiкна» вже розповідали про те, що в районі села Болярки – аварія на аварії. Як виявили нині журналісти «Вiкон», за 4 місяці нічого не змінилося. Олександр Піддубний привіз на смертельну трасу працівника Укравтодору, аби показати – перехожі тут щодня ризикують життям.
Болярські бабусі припрошують столичного гостя до своєї щоденної променади вздовж Житомирської траси. Той відмовляється – бо небезпечно.
Бабусі:
Ми покажемо, як ми ходимо до магазину, йдемо до магазину…
Не можу я з вами раді безпеки… По тій дорозі зробить сільська рада міст і ми по ній підемо…
А ми ж ходимо! І дітки наші ходять.
«Вiкна» ще торік розповідали, як на Житомирщині звели сучасну трасу. Автомобілістам зручно, а селяни щодня, ризикуючи життям, змушені ходити переїзною частиною. Людські смерті тут не дивина. Від часу попереднього сюжету в цьому селі вже сталося понад десяток аварій.
Траса Київ-Чоп перетинає всю Болярку. Це три з половиною кілометри. На таку довжину всього три пішохідні переходи. Решту дороги відгородили відбійниками. Ліхтарі не світять. Раніше селом знаки обмежували швидкість шістдесятьма кілометрами на годину, нині дозволено до 90-та.
Олена Денисевич, болярська медична сестра:
Далі все взагалі не заасфальтовано. Кудою йти? Отак каміння насипано, йдеш вночі на виклик, ногу зламав і дальше лежиш.
Автодорівський урядник Микола Плесак, приїхавши з «Вiкнами» в Болярку, визнає: за кресленнями все ідеально. Насправді – траси для перехожих не облаштовано. Хоча клопоту в тім, що її здали до експлуатації, не вбачають.
Микола Плесак, головний інженер «Укравтодор-інвест»:
Те, що ми виявили, що дійсно, що є проблеми в населення, яке тут проживає, ми сьогодні в робочому порядку внесемо відповідні коригування в робочі креслення.
Інженер здивований, мовляв, досі люди ні на що не нарікали. Та місцевий сільський голова має теки листів, де роками просить урядників подбати про людей.
Петро Андросович, василівський сільський голова:
На мій погляд, як сільського голови, я рахую, що траса в такому стані не повинна була бути прийнята, але сьогодні, почувши від представника Києва, що ця траса вже здана, то я рахую, що завчасно все це зроблено.
Обіцяє стежити за урядниками і Олена Міскун. Вона допомагає європейцям контролювати, як витрачають їхні гроші кредитори. Нагадує, що позику на реконструкцію траси Київ-Чоп давав європейський банк реконструкції та розвитку з податків західних громадян. Відтак у Лондоні не упокоряться, якщо порушити права навіть однієї людини.
Олена Міскун, національний координатор «Cee Bankwatch Network»:
Ми, звичайно, донесемо до їх уваги ці факти, які ми сьогодні виявили і щоб вони взяли їх до уваги і також провели роботу з тими, хто відповідає за прийняття рішень та ліквідацію таких неприємних елементів цього проекту.
Життя біля траси нелегке і для дітей сусіднього села Березівки. Там школа стоїть при самій дорозі. Діти вже рік тому мали би ходити додому спеціальним надземним переходом. Та коробки мосту лиш допіру почали робити – грошей не було.
