Згідно з чинним законодавством, кожен громадянин України має право на безкоштовне виділення земельної ділянки. Проблема в тому, що про саму процедуру безкоштовного виділення земельних ділянок мало хто знає.
Одні не знають про існування такої процедури, інші не хочуть витрачати свій час на захід, який, на їхню думку, приречений на провал. Як не сумно це усвідомлювати, серед наших співвітчизників поширено думку, що без хабара державний акт на право власності на земельну ділянку не отримати. Але оскільки така процедура передбачена чинним законодавством України, ми вважаємо, що заради безкоштовної ділянки землі треба витратити частину свого часу. Адже результат того вартий.
Кому скільки?
Право громадян України безкоштовно набувати у приватну власність земельні ділянки із земель державної та комунальної власності передбачено ст. 14 Конституції України та ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ).
Згідно з ч. 4 ст. 116 ЗКУ безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян може здійснюватися тільки один раз по кожному виду використання.
Стаття 121 ЗКУ встановлює такі норми безоплатної приватизації земельних ділянок:
• для ведення особистого сільського господарства - не більше 2 га;
• для ведення садівництва - не більше 0,12 га;
• для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (на присадибній ділянці) у селах - не більше 0,25 га, в селищах - не більше 0,15 га, в містах - не більше 0,10 га;
• для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 га;
• для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 га.
Хто вирішує?
Землями державної та комунальної власності розпоряджаються органи, зазначені в п. 12 ст. 122 ЗКУ, а саме: в межах населених пунктів - відповідні сільські, селищні, міські ради, за межами населених пунктів - відповідні районні та обласні державні адміністрації, а також Кабінет міністрів України.
Загальна процедура безкоштовного придбання громадянами України земельних ділянок, на підставі безоплатної приватизації регулюється ст. 118, 151 ЗКУ і включає в себе кілька етапів:
І. Подача заяви (клопотання) про вибір місця розташування земельної ділянки.
Громадянин подає заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної місцевої ради або адміністрації.
ІІ. Розробка проекту відведення земельної ділянки.
Розробка проекту відведення земельної ділянки виконується за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт.
ІІІ. Отримання державного акту на право власності на земельну ділянку.
Погоджений проект відведення земельної ділянки подають до того органу, який видав дозвіл на розробку цього проекту.
Щоб отримати державний акт на право власності на земельну ділянку, громадянин повинен подати сільському, селищному, міському голові за місцем знаходження земельної ділянки наступні документи:
• заяву;
• копію документа, що посвідчує особу;
• копію документа про присвоєння ідентифікаційного номера згідно Державного реєстра фізичних осіб - платників податків;
• копію рішення про передачу земельної ділянки у власність, прийнятого органом місцевого самоврядування або районною держадміністрацією.
Судовий захист
Право громадянина на звернення до суду за захистом своїх прав передбачено п. 11 ст. 118 ЗКУ та відповідними нормами процесуального законодавства.
Таким чином, загальна процедура безоплатної приватизації земельної ділянки досить тривала і передбачає ряд погоджень. Як показує практика, самостійно отримати земельну ділянку у власність, реалізувавши своє конституційне право, простому громадянину нелегко. Єдиний спосіб правового захисту в разі проходження всієї описаної процедури та отримання відмови - звернення до суду, яке теж далеко не завжди приводить до швидкого і ефективного вирішення проблеми.
