Як повідомили Інтернет-виданню
Рупор Житомира в прес-службі політика, Президент Інституту правової політики Микола Оніщук прогнозує, що швидше за все, експерти Ради Європи дадуть неоднозначну оцінку новому проекту Кримінально-процесуального кодексу і наголошує на необхідності залучення додаткових інтелектуальних ресурсів для покращення його змісту.
Зокрема, за попередніми оцінками, в новому проекті КПК знайшла своє вирішення низка прогресивних положень. «Йдеться, насамперед, про забезпечення процесуальної рівності і змагальності сторін у системі кримінального переслідування, що дасть змогу значно поліпшити захист прав особи», - відмітив екс-міністр юстиції.
Проектом також ліквідується інститут повернення справи на дорозслідування. В разі його ухвалення, якщо вина особи не доведена, суд буде зобов’язаний або винести виправдальний вирок, або припинити провадження у справі як таке, не утримуючи людину під вартою понад визначені законом строки.
Також прогресивним, на думку Миколи Оніщука, можна назвати і відмову від інституту порушення кримінальної справи. «Для того щоб розпочати слідство достатньо внести в реєстр відповідну інформацію. Будь-які обмеження прав і свобод людини у ході кримінального переслідування можливі лише за рішенням суду», - відмічає він.
До позитивів проекту, за словами експерта, варто віднести і запровадження угод між сторонами кримінального переслідування, інституту слідчого судді та посилення процесуальних гарантій потерпілого, більш ширше законодавче врегулювання негласних слідчих дій та запровадження спрощеного провадження у формі дізнання щодо кримінальних проступків.
В той же час, президент Інституту правової політики наголошує, що новий проект КПК залишив ряд положень, які знижуватимуть якість кримінального процесу. Зокрема, це стосується девальвації сутності суду присяжних. «Розробники КПК пропонують, по суті, радянську модель, в якій суд присяжних поєднується із судом професійним. Але згідно зі світовою практикою, це має бути колегія (журі мале – з 6, чи велике – з 12 осіб), які приймають рішення щодо факту, тобто чи було скоєно злочин, чи була вина особи. А рішення щодо права, тобто кваліфікації злочину та визначення міри покарання - це виключно компетенція професійних суддів», - підкреслив він.
«Очевидний недолік проекту – збереження старої системи доказового права. Адже саме суд має визнавати доказом будь-яку інформацію, зібрану по справі стороною обвинувачення. Крім того, варто зауважити, що європейські експерти вже розкритикували технологічну складову виключення доказів. Згідно з проектом, до справи не долучаються докази, що були отримані незаконно. Проте, розробники не уточнили, механізми та процедуру виключення таких доказів з процесу. Це ж стосується також і надмірного процесуального адміністрування, яке залишається у керівників слідчих підрозділів стосовно своїх слідчих», - зауважив Микола Оніщук.
Відтак, виходячи із попередніх висновків проекту КПК, роботу над його вдосконаленням варто продовжити. «Існують суттєві резерви для покращення змісту нового КПК і задля цього бажано залучити додаткові інтелектуальні ресурси», - вважає президент Інституту правової політики.
Як відомо, робота над реформуванням кримінальної юстиції розпочалася із затвердження у 2008 році Президентом України Концепції реформування кримінальної юстиції в Україні. Попередній проект Кримінально-процесуального кодексу був розроблений Національною комісією з розвитку демократії та утвердження верховенства, який у червні 2009 року отримав позитивні висновки від експертів Ради Європи. Хоча, громадське обговорення виявило низку недоліків, які необхідно було усунути. Починаючи з 2010 року Адміністрація Президента та Міністерство юстиції продовжили доопрацювання проекту КПК та 16 червня 2011 року його було затверджено на засіданні Робочої групи при Президентові України з питань реформування кримінального судочинства,а згодом – відправлено на експертизу до Ради Європи.
