Необхідність використання системи сніготанення часто є наслідком облаштування нераціональної покрівлі. Ще на стадії проектування можна уникнути багатьох неприємностей, пов'язаних із процесом льодоутворення на покрівлях і звести до мінімуму витрати на систему сніготанення. Правильне проектування покрівлі з урахуванням її особливостей та природних умов регіону, де використовуватимуть систему сніготанення, дасть змогу запобігти обледенінню дахів і водостоків.
Для чого необхідні покрівельні системи сніготаненняРозглянемо основні процеси, від яких залежить процес льодоутворення. Це тепловтрати через верхні перекриття будівлі та покрівлю, що призводять до того, що температура центральної частини даху вища, ніж температура зовнішнього повітря. Система водостоків як правило облаштована за проекцією стін будівлі, позбавлена додаткового підігрівання (особливо це стосується ринв). Таким чином, якщо температура зовні мінусова, то температура центру покрівлі може бути плюсовою. Потала вода під шаром снігу стікає у водостоки, де замерзає, блокуючи подальше відведення води. Аби знизити негативний вплив зазначених чинників, необхідно зменшувати втрати тепла через верхні перекриття.
Вода на даху утворюється під час відлиги, коли температура повітря є близькою до нуля. Вночі, при зниженні температури, вода замерзає у водозбірних лотках і водостічних трубах. Коли вдень температура підвищується і сніг на даху починає підтавати, потала вода не може потрапити в труби. Вона стікає повз них і, замерзаючи, утворює бурульки, які можуть пошкодити фасад будинку, вікна і поранити людей, які проходять внизу. Замерзлий лід часто спричиняє деформацію або навіть відриває зовнішні водостоки. А механічне очищення даху взимку не лише ризиковане, а й небезпечне тим, що можна пошкодити саму покрівлю. При використанні системи сніготанення лід і сніг перетворюються на воду, яка стікає на землю. Повністю нагріти весь дах будівлі досить складно, але це і не потрібно.
Завдання системи сніготанення – не в тому, щоб дах повністю був позбавлений снігового покриву, вона має лише забезпечити своєчасне і безперешкодне відведення поталої води з даху.
Застосування кабельних систем опалення для очищення водостоків і звисів даху від льоду є складним як для розрахунків та проектування, так і для монтажу та експлуатації.
Розрахунки показали, що навіть при ідеальному виконанні теплоізоляції і наявності снігового покриву завтовшки всього 10 см, температурний перепад між зовнішнім повітрям і поверхнею покрівлі становить близько 6°С, тобто вже при таких умовах можливе танення снігу та льодоутворення.
Тому бажано, щоб на покрівлі не було умов для накопичення снігового покриву значної товщини. Це означає, що схили покрівлі мають становити не менше 30°, щоб були відсутні внутрішні кути – єндови, горизонтальні майданчики та кишені, тобто покрівля має бути максимально простої конфігурації.
Особливості покрівельних систем сніготаненняНакопичення снігу і льоду на покрівлі може негативно позначитися на її експлуатаційних якостях і скоротити термін слугування. Крім того, можливим є обвал снігу та льоду з даху, що небезпечно. Аби захистити будинок і його мешканців, варто встановити покрівельну систему сніготанення.
Покрив зі снігу та льоду збільшує навантаження на дах і скорочує термін його слугування. За статистикою, майже всі весняні протікання спричинені порушеннями в монтажі покрівлі, а саме утворенням на ній крижаних брил. На сьогодні цю проблему легко вирішити, якщо обладнати дах спеціальною системою.
Звичайно, підігрівати весь дах будинку немає потреби, варто приділити увагу лише проблемним місцям, де виникнення льоду загрожує пошкодженням елементів покрівлі або обвалюванням снігу чи льоду.
Системи сніготанення для плоских і скісних дахів різняться між собою. У першому випадку обов'язково обігрівають усі зовнішні водостічні труби, а також поверхню даху навколо внутрішніх водостоків. У скісних дахах, окрім водостоків, обладнують такими системами звис покрівлі, водозбірні лотки і воронки, мансардні вікна і єндови. Аби запобігти сходженню великої кількості снігу з неопалюваних ділянок, особливо якщо покрівля виконана з металочерепиці, встановлюють спеціальні снігозатримувачі.
Встановлення кабелю на дахахКріплення нагрівального кабелю на дахуУзимку на холоднішій нижній частині даху може накопичитися велика кількість снігу й льоду, що поступово ущільнюється і перетворюється на велику крижану брилу (особливо це стосується «теплих дахів»). Із настанням весни або зимової відлиги ця брила може впасти вниз, руйнуючи жолоби та інші елементи конструкції даху та спричинюючи загрозу для пішоходів або об'єктів, розміщених поряд із будинком.
Типова потужність системи сніготанення для даху – 300–350 Вт/м.кв. Для запобігання накопиченню льоду нагрівальний кабель треба встановлювати на краю даху. Покрівлю слід обладнати снігозатримувачами, які унеможливлять лавиноподібне ковзання снігу її поверхнею й зривання нагрівального кабелю. Зазвичай їх встановлюють на відстані 50–100 см від краю даху. Нагрівальний кабель укладають ближче до краю даху витками у напрямку снігозатримувачів – важливо, щоб кабель був укладений саме так, а не у вигляді суцільної лінії вздовж краю даху. Кабель надійно закріплюють із необхідним інтервалом, оскільки система сніготанення призначена для використання в суворих погодних умовах. У деяких випадках поверх кабелю укладають захисні листи, виконані з того ж металу, що й основна покрівля. Це захищає кабель від механічних пошкоджень, прямих сонячних променів, опалого листя, насіння тощо.
Встановлення кабелю в ринвах й водостокахНагрівальний кабель у водостічній трубіКількість встановлюваних ліній кабелю в жолобі залежить від необхідної потужності. Для «холодного даху» з підвісними водостоками, для жолобів діаметром 10–15 см достатньо 2 ліній кабелю сумарною потужністю 30–40 Вт/м. При великих діаметрах кількість ліній кабелю відповідно збільшують. Для порівняння, необхідна потужність для «теплих дахів» – від 50–70 до 100 Вт/м, відповідно, встановлюють 3–4 лінії кабелю. У жолобах і водостоках можна встановлювати різні нагрівальні кабелі, але здебільшого для ринви і найближчого водостоку використовують один і той самий кабель. У жолобах діаметром 10–15 см нагрівальні кабелі встановлюють на певній відстані за допомогою спеціального пластикового кріплення.
У водостічних трубах встановлюють оцинкований металевий ланцюг, до якого приєднують спеціальні пластикові кріплення. Якщо довжина кабелю в трубі не перевищує 50 см, його можна кріпити без металевого ланцюга. Пластикові кріплення встановлюють приблизно через кожні 30 см – по 3 штуки на 1 м довжини. Можна використовувати для кріплення кабелю металеву монтажну стрічку. Крім того, для встановлення кабелю у водостоках використовують трос. При цьому кабель закріплюють за допомогою спеціального металевого затискача. Використовуючи саморегульований нагрівальний кабель для покрівельних установок, на 1 м жолоба й водостоку досить використати 1 м кабелю. Для саморегульованих нагрівальних кабелів у водостоку не потрібен металевий ланцюг.
Температурний діапазон роботи системи сніготаненняКріплення кабелю у водостічній трубі на подвійній монтажній стрічціТемпературний діапазон роботи системи сніготанення зазвичай становить +2 ...–10°С. Однак, часто трапляється, що й при +2°С після мокрого снігу з дощем і вітром утворюється лід. Хоча в природі сніг не тане вже при 0°С, на покрівлі ситуація трохи інша. Дах, навіть спроектований та утеплений за всіма правилами, все-таки пропускає тепло. І сніг, що лежить на ньому, може підтавати і при нижчій температурі повітря.
При температурі нижче –10°С робота систем сніготанення зазвичай не потрібна (в морозну погоду лід не утворюється і опадів менше).
