З чого почати виготовлення криволінійної підвісної стелі? Звичайно ж, з виготовлення шаблону, на якому будемо згинати листи. Його можна робити з будь-яких підручних матеріалів: обрізків того ж гіпсокартону, фанери, ДСП, оргалита, товщиною 8-15 мм.
Доцільно, щоб радіус шаблону був трохи менше радіусу необхідної заготовки.
Наріжте лист на заготовки необхідних розмірів. Зверніть увагу, що згинати лист можна тільки у напрямі його довжини. Це пов'язано з орієнтацією волокон картону. У місцях, де передбачається стикування фрагментів з іншими листами, з прямих кромок треба зняти фаску під кутом 45 градусів товщиною в одну третину аркуша.
Прокатайте заготовку по стороні згину (у опуклих форм це тильна сторона, в увігнутих - лицьова) спеціальним голчастим валиком. Цим ви створите на поверхні листа макропори.
Потім обережно зволожуйте лист з наколотого боку за допомогою губки, або тканини протягом, як мінімум, години. Доцільно накрити лист тканиною, і періодично зволожувати тканину. Критерієм потрібному ступені зволоження є припинення всмоктування води в проколоті отвори.
Слідкуйте, щоб вода не потрапила на не проколоту сторону листа. Якщо та намокне, лист гіпсокартону може лопнути при згині.
Дуже обережно підніміть зволожений лист, і, тримаючи за кромки, перенесіть у вертикальному положенні до шаблону. Нижній кінець листа встановіть на фіксатор з таким розрахунком, щоб осі листа і шаблони співпадали. Потім повільно покладіть лист на криволінійну поверхню шаблону, згинаючи його до потрібної кривизни. Кінці листа зафіксуйте за допомогою затисків.
Залиште лист на шаблоні до повного висихання (від 12 до 24 годин).
Щоб швидше звільнити шаблон для подальшого використання, можна вчинити так: обмотати край заготовки липкою стрічкою (скотчем) кілька разів, надійно зафіксувавши тим самим згин листа, акуратно зніміть заготівку з шаблону і встановіть сушитися в тому ж положенні окремо.
Якщо потрібно отримати заготовку з меншим радіусом кривизни, на тильній стороні листа за допомогою стамески або фрези проріжте серію П-образних пазів, паралельно лінії згинання.
Потім очистіть лист від крихт і пилу, покладіть на шаблон пазами вгору і заповніть шпаклівкою «Уніфлотт». Просушіть.
Таким чином, можна виготовити заготовки з радіусом кривизни від 100 до 400 мм.
Чим глибше і ширше пази, чим частіше вони прорізані, тим сильніше можна зігнути лист гіпсокартону.
Щоб змонтувати із заготовок підвісну стелю, їх треба закріпити в потрібному порядку під перекриттям. Кріплення на дерев'яному каркасі володіє рядом недоліків, головним з яких є здатність деревини відволожуватись. Тому для виготовлення підвісної стелі високої якості частіше застосовують металеві профілі.
Можна придбати вже готовий зігнутий профіль, а можна виготовити його самому на спеціальному згинальному верстаті. Якщо верстата немає, то зробіть в полиці звичайного профілю ножицями по металу ряд V-подібних вирізів, а потім зігніть спинку профілю до потрібного радіусу кривизни.
Закріпіть на перекритті, на відстані не більше 500 мм один від одного несучі стельові профілі. Їх слід закріплювати дюбелями з кроком не менше 800 мм.
Закріпіть на несучих профілях криволінійні (арочні) профілі. Це можна зробити за допомогою спеціальних ноніусних підвісів або довгих шпильок.
А вже на арочних профілях закріпите за допомогою шурупів-«саморізів» заготовлені раніше гіпсокартонні фрагменти стелі. Це дозволить уникнути тріщин в місцях стику фрагментів стелі.
Кріпите по напряму від середини гипсокартонного листа до його країв. Постарайтеся, щоб стики листів приходили на арочні профілі. Це не завжди можливо, на такі стики накладете з тильної сторони сталеві смуги товщиною 0,5-0,6 мм і шириною 100 мм і закріпіть їх саморізами. Зазор в місцях стиків не повинен перевищувати 3 мм, шви слід розташовувати окремо.
У разі виготовлення перекриттів великих розмірів слід передбачити розділовий шов і спеціальну конструкцію, що забезпечує вільне переміщення стелі щодо стін при температурних або інших деформаціях.
Шви можна залишити відкритими, що сприятиме зняттю напруги в конструкції, або закласти їх шпаклівками з метою утворення великих суцільних поверхонь.
Шпаклювання слід проводити на завершальному етапі робіт, коли всі «мокрі» роботи в приміщенні вже закінчені, приміщення висушено і в ньому усунені протяги. Температура в приміщенні не повинна бути нижче +10 ° С.
Ось, власне і все. Ви досягли своєї стелі. Далі слідують звичайні роботи по фінішній обробці приміщення.
