Родичі загиблих на Донбасі житомирян не отримують обіцяного житла. Місцеві чиновники знайшли чимало відмовок, щоб залишити сім'ї героїв без квартир.
«Я допомагаю сім'ям військовослужбовців, мене дуже обурює, що сьогодні держава їх «кидає». Є закони, які дуже багато обіцяють, а в реальності, можна сказати, наші вдови бомжують», - каже житомирський волонтер, майор у відставці Олег Бойко.
Ордена, нагороджених посмертно, не справляють враження на тих, хто розподіляє квартири в Житомирі. Розповідає вдова капітана Сергія Шуликова, посмертно нагородженого Орденом Богдана Хмельницького: «В мене був чоловік-красень, спортсмен, не пив, не курив. Батьки нам залишили квартиру, ми в ній жили, взяли кредит на автомобіль. У нас двоє дітей, і я чекала на третю. Коли я була на сьомому місяці вагітності, мій чоловік загинув. Нещодавно почала ненадовго залишати молодшу дочку і збирати документи на отримання житла. Вважаю, що мої діти, які будуть рости без батьківської любові, мають на це право».
У міській раді Світлану Шуликову не хочуть ставити на квартирну чергу, адже на черзі повинен був бути ще її чоловік як кадровий офіцер. Так само не стояв у черзі на житло і Олександр Книш, загинув старший сержант 13 батальйону 95 бригади. З дружиною і двома дітьми 31-річний чоловік проживав в селі Левків під Житомиром. Однак після втрати чоловіка Марина Книш залишається ні з чим: мати загиблого Олександра дозволяє невістці і онукам жити в її будинку до літа. Мовляв, була б синові хорошою дружиною, на війну не відпустила, а тому - влаштовуй далі своє життя, як знаєш, живи, де хочеш.
Є дружини загиблих військовослужбовців, які не хочуть ні спілкуватися з журналістами, ні бігати по чиновницьких коридорах-кабінетами.
Волонтер Олег Бойко знайомий з усіма особисто: «Ніде жити дружині і дітям Олексія Крементаря. Облрада ухвалила рішення про закупівлю їй квартири в Житомирі на вулиці Щорса, 155, але коли цей будинок буде зданий в експлуатацію - невідомо. Вдова старшого солдата Олександра Якимова живе в райцентрі Радомишль в будинку своєї матері з шестимісячним дитиною. Будинок дуже сирий, від того у дитини проблеми зі здоров'ям. Вдова Героя України, командира батальйону Тараса Сенюка живе в службовому гуртожитку. Їй сказали: ви отримали 600 000 гривень за втрату чоловіка, придбайте за ці гроші житло. Але це зовсім інші кошти, і ця сума ділиться між усіма найближчими родичами загиблого. Одним з перших загинув капітан 95 бригади Вадим Забродський. Його родина проживає у двокімнатній службовій квартирі. Коли звернулися, щоб вивести це житло з службового, то Міністерство оборони надало відповідь: це питання не на часі».
За повідомленням Житомирської міської ради, протягом 2012-2014 років статус житлових приміщень Житомирського гарнізону надано 35 квартир. Поки про їх переведення з службового мова не йде. Залишається вірити, що за 2 роки - термін, який держава дає сама собі на виділення житла сім'ям загиблих військовослужбовців, що щось зміниться.
