Уряд готується до того, щоб ліквідувати останній острів соціалізму в капіталістичному морі України. Протягом 20 років влада намагалася піти від вирішення питання про перетворення землі сільськогосподарського призначення в товар - а тільки за цієї умови можливий реальний перехід сільського господарства на ринкові відносини. І ось з'явився законопроект, який встановлює дату цього переходу - 1 січня 2013 року. З цього дня сільгоспземля повинна продаватися і купуватися. Правда, не факт, що після цього у нас наступить «сільгоспдостаток».
Фактично основна мета реформи - законодавчо закріпити вже існуючий стан речей. Хоча вже це здатне поліпшити ситуацію: наприклад, фермер, що працює на орендованій землі, отримає можливість купити її - і буде ставитися до своєї землі дбайливіше. Економіст Віктор Лисицький бачить і ще одну користь: обмеження за обсягами землі в одних руках і необхідність її цільового використання змусить продати землю тих, хто нишком скуповував її в 1990-ті, але не збирався займатися сільгоспвиробництвом. Власник паю у колишньому колгоспі отримає право самостійно розпоряджатися ним. Правда, тут палиця з двома кінцями: якщо колишній колгоспник не бідний, він наддасть перевагу віддати землю в оренду, щоб одержувати щорічний дохід, а ось бідняки (яких, на жаль, більшість) можуть продати її, як тільки з'явиться можливість отримати хоч якісь гроші.
Землю заборонять купувати юрособам, які тільки й здатні залучити реальні інвестиції у великих обсягах (поки є лазівка, яка дозволяє купувати землю фермерським господарствам, але, схоже, парламент її перекриє). Іноземці також зможуть взяти землю лише в оренду. Втім, нардеп-комуніст Євген Царьков каже, що все це не завадить іноземцям стати власниками землі - існує чимало схем, які ніяким законом не заборониш. Але Лисицький вважає, що іноземні інвестиції в українське сільське господарство - це, скоріше, міф: ні Штати, ні Євросоюз, утримуючи на дотаціях своє сільське господарство, не дадуть своїм інвесторам можливості створювати конкурента. Правда, минулого року японці і південнокорейці говорили Віктору Януковичу про бажання вкладати кошти в наше сільське господарство.
П'ЯТЬ ПИТАНЬ ПРО ПРОДАЖ ЗЕМЛІ
Держземагентство підготувало проекти законів, які повинні зробити землю сільгосппризначення товаром.
1. ЩО БУДЕ З ЗЕМЛЕЮ, ЯКА ВЖЕ НАЛЕЖИТЬ ЛЮДЯМ? Законопроект не передбачає ніякої реприватизації - відповідно, всі документи про право власності на землю сільгосппризначення, отримані законно, залишаються дійсними. Одне «але»: оскільки земля сільгосппризначення до цих пір не є товаром, жоден документ з продажу такої землі однією приватною особою іншій, укладений до набрання чинності відповідних законів (тобто до 1 січня 2013 року), не може бути визнаний дійсним.
2. ХТО І ЗА СКІЛЬКИ ЗМОЖЕ ПРОДАТИ ЗЕМЛЮ? З початку вступу в дію закону про ринок земель (планується з 1 січня 2013 року) кожен, хто володіє землею, зможе її продати на земельному аукціоні. Проте до цих пір відсутня нижня планка ціни землі сільгосппризначення, нижче якої її продати буде не можна. Є лише проект постанови Кабміну про середню нормативної вартості землі сільгосппризначення, яка повинна скласти близько 20 тисяч гривень за гектар.
3. ХТО ЗМОЖЕ КУПИТИ ЗЕМЛЮ? Відповідно до законопроекту, або місцеві органи влади, або громадяни України, та й то не всі: для покупки землі необхідно або матисільгоспосвіту, або довести, що ви вже займаєтеся товарним сільгоспвиробництвом (тобто вирощуєте сільгосппродукцію і легально продаєте її). Норма про продаж землі тим, хто тільки хоче почати сільгоспбізнес, у проекті відсутня. Законопроект дозволяє покупку землі в розстрочку: 50% сплачується відразу, 50% - протягом п'яти років. Не дозволяється купувати землю іноземцям та будь-яким юридичним особам. Тільки фізособи.
4. СКІЛЬКИ ЗЕМЛІ МОЖЕ КУПИТИ ОДНА ЛЮДИНА? Залежно від регіону - не більше 900 га в Карпатських горах, не більше 1100 га в Кримських горах, не більше 1500 га в Поліссі, не більше 1750 га в лісостепу і до 2100 га в степу.
5. ЩО МОЖНА РОБИТИ З СІЛЬГОСПЗЕМЛЕЮ?Згідно із законопроектом, протягом 10 років з моменту отримання права на землю її потрібно використовувати тільки за призначенням, а потім з нею можна робити що завгодно - наприклад, будувати будинки. Однак не виключено, що в результаті цю норму приберуть, заборонивши перепрофілювати землю сільгосппризначення взагалі.
Дані: проект закону про ринок земель, коментарі народних депутатів
ВІДРАЗУ ПРОДАВАТИ ЗЕМЛЮ НЕ МОЖНА – з часом вона може стати дорожче
Однозначно сказати, як позначиться вступ в силу закону на життя народу, не можна. «У нашому селі до того, що земля буде купуватися і продаватися, відносяться переважно негативно, - сказав нам фермер Чернігівщини Олексій Бутенко. - Є, звичайно, так би мовити, «без господарські» люди, які хочуть швидше продати землю і витратити гроші на себе. Але ті, хто думає не тільки про себе, а і про дітей з онуками, бояться цього закону. Якби у нас все було чесно і прозоро, то нехай би він і був, але ж у нас навіть для тих, хто не захоче продавати землю, створять такі умови, що вони змушені будуть її продати ».
Побоювання фермера небезпідставні: навіть в куди більш цивілізованих країнах відомі історії, коли земельний «латифундист», скупивши більшість ділянок, починав війну проти дрібних фермерів, які хотіли залишатися на своїх ділянках, - і ніяка влада не могла захистити тих, кому не пощастило. «Основними покупцями в перші роки будуть власники великих і середніх агрокорпорації, які вже присутні на цьому ринку у вигляді орендарів. Власне, в цих договорах уже прописано пріоритетне право викупу, тобто прихована приватизація вже відбулася », - говорить економіст Олександр Жолудь.
Тому в парламенті пропонують хоча б зменшити вірогідність подібних історій. «Зараз не можна робити максимальної планкою купівлі землі однією людиною 2100 га - у перехідний період це призведе до скуповування за безцінь у великій кількості. Потрібно обмежити ділянкою в 100 га, як це вже існує для фермерів», - розповідає замголови агропромкомітета Верховної Ради, регіонал Валерій Бевзенко.
Чи залишаться у виграші ті, хто хоче продати землю? Тільки в тому випадку, якщо, по-перше, буде встановлений мінімум ціни, нижче якої її не можна буде продати, по-друге, продавець не буде поспішати. Адже в умовах, коли земля не була товаром майже століття, спочатку буде дуже багато бажаючих її продати - а це зіб'є ціни до мінімуму, а й за цією ціною все одно буде продано чимало. На думку експертів, необхідно 5-10 років функціонування ринку землі, щоб вона отримала свою реальну ціну. «Але закон все одно потрібен, причому потрібен вже років 15, - підсумовує Лисицький. - У світі немає жодної країни, де сільське господарство розвивалося б на основі державної власності на землю ».
КРЕДИТ ПІД ЗЕМЛЮ: РЕАЛЬНО ЧИ НІ
Однією з основних причин, за якими влада хоче ухвалення закону про ринок земель, є бажання дати фермерам додаткове джерело для розвитку господарства: у випадку, якщо сільгоспземля стане товаром, банки будуть давати під заставу цієї землі кредити. Експерти розцінюють таку можливість по-різному. Економіст Віктор Лисицький вважає її малоймовірною: «Занадто великі ризики для банків, адже сільське господарство дуже залежно від погодних умов. Тому така практика можлива, якщо держава створить спеціальні програми для банків, які будуть працювати з АПК ». А от глава інформаційно-аналітичного центру Forex Club Микола Івченко впевнений, що це реально: «А чому ні, якщо зараз несільськогосподарської землі вже виступає в ролі застави?! Правда, зараз її ціни йдуть вниз, тому банки беруть таку заставу неохоче, але до 2013 року тренд зміниться.
Важливо лише одне: щоб ринок сільгоспземлі реально запрацював, на що потрібно хоча б півроку. Коли буде ясно, який попит, які ринкові ціни на неї, банки будуть працювати з цією землею».
